Знаковим проявом дієвості міжнародного адвокатського братерства, його практичної корисності як для адвокатської професії в Україні, так і для головних адресатів адвокатської допомоги — громадян України стала реалізація в Україні масштабного і унікального для пострадянського простору проекту — створення при Спілці адвокатів України мережі спеціалізованих центрів з надання правової допомоги у сфері використання міжнародних правозахисних механізмів.

Таке рішення було прийнято на засіданні правління Спілки ще в 1998 р., коли було засновано центральний офіс Консультативного Бюро з прав людини Спілки адвокатів України. До цього кроку адвокатура України підійшла доволі закономірно: адже починаючи з 1996 р. Україна стала одним з основних постачальників заяв до Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). Проте, на жаль, левова частка цих заяв визнавалась неприйнятною через їх правову непідготовленість і необґрунтованість в світлі прецедентної практики Європейського суду по застосуванню тієї чи іншої статті Конвенції щодо захисту прав і основних свобод людини (більш відомої як Європейська конвенція з прав людини — далі за текстом ЄКПЛ).

Період після прийняття України в члени Ради Європи був забарвлений своєрідною ейфорією населення з приводу відкриття доступу до правозахисних можливостей європейських інституцій і деякою розгубленістю серед фахівців щодо того, як саме ці можливості можуть ефективно використовуватись. Не випадково сумою цих хитких складових стала навала погано підготовлених, не обґрунтованих належно скарг до Європейського суду з прав людини від українських громадян. Ефективність таких скарг стрімко наближалась до нуля. Тим часом на інституційному рівні в межах Мін’юсту України була створена структура, покликана відстоювати інтереси держави в можливих спорах, представлених до ЄСПЛ. А от захист українських громадян в цій сфері лишався непідготовленим і слабким, як втім і рівень застосування Європейської конвенції з прав людини в національних судових інстанціях. Навчальні ж заходи, що проводились на різних рівнях, відзначались поверховістю, дублюванням початкових відомостей про ЄКПЛ без поглиблення у важливі практичні аспекти. Прецедентне право ЄСПЛ було дійсно абсолютно новим і незнаним для переважної більшості юристів в Україні правовим полем. У той же час потреба у фахівцях, що мають відповідні знання, була величезна, бо кваліфікована правова допомога в цій сфері була і лишається неодмінною передумовою ефективності скарг громадян до Європейського суду з прав людини.

Саме тому Спілка адвокатів практично першою в Україні ще у 1997 р. започаткувала консолідацію у межах її Консультативного бюро з прав людини адвокатів, зацікавлених у розвитку цієї галузі практики, й системне, практично орієнтоване їх навчання тлумаченню та застосуванню ЄКПЛ. Адвокати, котрі зголосились співпрацювати з Бюро, фактично від початку поєднували послідовне підвищення своєї відповідної кваліфікації з наданням правової допомоги громадянам у цій новій сфері. Починаючи з 1997 р., коли з допомогою Ради Європи Спілкою проводились оглядові, так би мовити “вступні”, семінари з цієї тематики та більш ґрунтовні тренінги за участю фахівців Ради Європи у 1998—1999 рр., у 2000 р. Спілка адвокатів перейшла до системного поглибленого навчання певної ретельно відібраної на конкурсній основі групи адвокатів з багатьох регіонів України застосуванню ЄКПЛ. Формою такого навчання став дворічний міжнародний навчальних проект, що проводився Спілкою адвокатів України сумісно з британським Центром навчання адвокатів INTERIGHTS за фінансування Міжнародного Фонду “Відродження”, Інституту Конституційної та правової політики (COLPI, Будапешт) та за підтримки Ради Європи та Американської асоціації адвокатів (АВА).

Однією з центральних складових програми став теоретико-практичний дев’ятисесійний тренінг, що реалізовувався протягом 2000—2001 рр. Кожна сесія тренінгу була присвячена певній статті (статтям) Європейської конвенції з прав людини, її тлумаченню в прецедентному праві ЄСПЛ, виявленню слабких місць українського законодавства та судової практики, які потенціюють можливі порушення прав людини, гарантованих ЄКПЛ. У межах кожної сесії лекційна частина, представлена визначними зарубіжними фахівцями світового рівня (котрі практикували в ЄСПЛ як представники Комісії, Суду чи адвокатів) та провідними українськими вченими і практиками, доповнювалась детальним аналізом гіпотетичних справ за тією чи іншою темою, підготовкою їх до розгляду в Європейському суді.

Велику користь принесли адвокатам і проведені в контексті згаданого проекту семінари, присвячені ЄКПЛ. Завдяки їм адвокати більш ніж 20 регіонів набули загальної уяви про ЄКПЛ та шляхи її застосування. Теоретичну частину регіональних семінарів забезпечувала перший віце-президент Спілки адвокатів України Т.В.Варфоломеєва.

Завершився проект у 2002 р. проведенням інтенсивної тижневої літньої школи, що дозволила українським адвокатам закріпити набуті знання і навички і відпрацювати їх в умовах, максимально наближених до реалій процедури розгляду справ Європейським судом з прав людини. Наприкінці здійснення проекту стало очевидним, що українські адвокати не тільки набули унікальних знань, суттєво “зросли” у розумінні основних засад Конвенції, принципів прецедентного права ЄКПЛ і навичок застосування ЄКПЛ у справах українських громадян. Що ще важливіше — адвокати — учасники програми “заразилися”, так би мовити, правозахисною енергією Конвенції з прав людини, азартом використання її на користь клієнтів в складних випадках, коли внутрішніх засобів захисту виявляється недостатньо.

За результатами здійснення проекту представники організаторів, спонсорів та лектори Борислав Петранов (Директор Центрально- та Східноєвропейської програми INTERIGHTS), Джеремі МакБрайд (адвокат, Велика Британія), Тетяна Термасік (Генеральний директорат з прав людини Ради Європи), Дмитро Супрун (Секретаріат ЄСПЛ) відзначили очевидний професійний ріст адвокатів — учасників програми.

Протягом здійснення проекту професійне зростання українських адвокатів констатував зірковий склад всесвітньо знаних спеціалістів у галузі застосування права Європейської конвенції: колишній голова палати ЄКПЛ Стефан Трехсель (Швейцарія), колишній голова канцелярії ЄСПЛ Герберт Петцольд, член Палати лордів Британського парламенту лорд Ентоні Лестер, професори Єссекського університету, відомі своїми справами у ЄСПЛ, Кевін Бойл і Франсуа Хемпсон, представник Болгарського Хельсинського комітету Йонко Грозєв та ін. Рівнем опанування українськими адвокатами інструментарію ЄКПЛ були вражені й українські лектори, особливо ті, котрі могли спостерігати динаміку від початкових сесій до останніх. Серед них академік АПН України Н.Кузнєцова, професор Харківської юридичної академії М.Буроменський, професор Львівського університету П.Рабинович, адвокати С.Гончаренко, Н.Петрова, М.Полудьонний.

Програма пройшла на хвилі напружених дискусій, не тільки засвоєння, а й можливого перегляду сталих принципів інтерпретації ЄКПЛ. Учасники поставили перед лекторами ряд питань, котрі, на думку останніх, мають перспективу революційного впливу на тенденції практики ЄСПЛ.

Але найважливішим практичним підсумком багаторічної роботи були, звичайно, не “компліменти” та схвальні відгуки. Адже знання адвоката — це не річ в собі, вони цінні тоді, коли практично діють. З цієї точки зору головним підсумком цього великого і вельми значущого для адвокатури України проекту стало суттєве кадрове зміцнення Консультативного бюро з прав людини Спілки адвокатів України та поширення в 2001— 2002 рр. його діяльності у регіони України. Фактично офіси Консультативного бюро діють нині окрім м. Києва в Одесі, Криму, Хмельницькому, Севастополі, Харкові, Дніпропетровську, в Автономній Республіці Крим. Звичайно, робота тільки набирає обертів, проте принципове зрушення відбулося. Адже окрім консультацій адвокати Бюро ведуть реальні справи, представлені до Європейського суду. Перша з українських справ, що дійшли до стадії розгляду Європейським судом з прав людини, успішно завершилась на досудовій стадії (справа Кайсина та ін. проти України) за участю провідного адвоката Бюро С.В. Гончаренка. Заяви, підготовлені головою Консультативного бюро О. Жуковською, виконавчим директором Бюро К.Бузаджи, адвокатами О.Канчі (Автономна Республіка Крим), Р.Мартиновським (Севастополь), Н.Вагіною (Хмельницький), О.Захаровою (Київ), Ю.Шишутою (Луцьк) та ін., викликали певний резонанс у “біля судових” колах і обговорюються на предмет прийнятності чи вже визнані прийнятними. Спектр заяв щонайширший: це право на життя, на свободу та особисту недоторканність, на свободу вираження поглядів, на повагу до особистого та сімейного життя, заборона дискримінації, право мирного володіння своїм майном, право на справедливий суд. Протягом декількох років Консультативне бюро відчайдушно боролося за права вкладників, що втратили свої внески, зроблені в Ощадбанк України за радянських часів.

Отже, хай невеликі, але значущі кроки до перетворення права Європейської конвенції з прав людини на реальну, доступну для українського громадянина площину зроблені. Звичайно, “пропускна здатність” офісів Бюро ще дуже невелика, і робота адвокатів ґрунтується переважно на ентузіазмі з подоланням безлічі супутніх проблем. Проте високий фаховий рівень адвокатів, що співпрацюють з Бюро, вже привернув увагу багатьох міжнародних організацій. Уряд Великої Британії знайшов можливість надати фінансову підтримку роботі Консультативного Бюро, яка продовжує міцніти.

У контексті новітньої історії адвокатури України це починання — один з красномовних проявів того, що адвокатура України не зупинилась у своєму розвитку, що вона опановує нові сфери професійної діяльності, не замкнулася на сьогоденних майнових інтересах заробітчанства, а попри ту протидію, з якою адвокатурі нині доводиться стикатись, продовжує реалізовувати, зокрема і у благодійних починаннях, високе призначення адвокатської професії — служити людині, обороняти її єдиною зброєю, прийнятною для адвоката, — розумом і духовною силою, що народилася разом з професією “адвокат”.